17. 3. 2023: Мілан ҐАЙ: Хто ты перед Богом, чоловіче? (Стих)
Мілан Ґай
Хто ты перед Богом, чоловіче?
Хто ты перед Богом, чоловіче?
Застав ся і роздумуй хвилинку!
Ты на тім світї як зеренко піску,
така незначна, мала частинка.
Но а твій жывот так курто тырвать
перед вічностёв – то штось мізерне.
Хто вчера жыв, днесь уж не мусить,
назад вам жывот нихто не верне.
Ты вів жывот дарованый Богом,
лем мілостёв Божов ёго хоснуєш.
Пороздумуй зато, прошто ту жыєш
і на чім свій жывот будуєш?
До богатства кладеш свою надїю,
жебы маєткы великы набыти,
але богатство – небесне Царьство
дотеперь нихто не знав купити.
Ай кедь маш добре поставлїня
і важать собі тя люде,
але я мушу Тобі повісти,
же то навікы так не буде.
Вшытко перейде – богатство і слава
і краса часом буде заникати,
але скуткы, тоты зістануть,
кедь раз будеш тот світ охабляти.
Перед Бога раз вшыткы мусять стати –
великы панове, кралї і селяне.
А Бог не буде позерати на богатство,
він скуткы жывота твого перегляне.
Хто Божых законів не бояв ся
і котрых сердце віров горїло,
хто збожный жывот вів, справовав ся
до оч Господу попозерать сміло.
А на тых другых чекать одплата,
што вшыткы тайности переможе,
буде там чути плач і рыданя,
бо змінити уж ніч нихто не зможе.
Постій і днешнїй день на дорозї!
Покля є час, оберний ся до Бога,
він тя захранить у каждій днинї
через кров свого Сына Святого.
Ці будеш богатый, або худобный,
перед Богом сьме люде собі рівны.
Зроб крочай на тоту дражочку,
по котрій крокують лем вірны.
Твій осуд Хрісту не є легковажный,
хоць у світї ты як мала краплина,
бо любить він тебе міцно і вірно
і чекать на тя, як отець на сына.
Не увірь рeчам, што о тобі шырять
і посуджують погляды їх очей,
а кедь за Господа ті рукы звяжуть,
хоць і спати не будеш много ночей.
Як з Даньєлом, буде і він з тобов,
коли ту будеш аж по свій конець,
Бог знать твої радости і біду,
про тебе рихтує вічный вінець.
Не згориш в поломіню нечестя,
лем грїхы із твоёй душы одлетять,
на небі остане вічно наше щастя,
хоць ту тя бють за правду, і ганоблять.
Ай кедь тя охаблять Твої братя
із зависти тя дадуть до заятя,
і судьбу свою не можеш сперти,
николи не бій ся смерти.
Кобы тя дикы звірї роздерли,
а із тебе лем кус облечіня нашли,
може дахто тоты слова провірить,
што о тобі лукавы принесли.
Так, як Йосифа Господь прославив,
прийде час, прославить і тебе,
бо свої дїти він не охаблять,
прийде день, принесе їм благодать.
Лем твердо брань Господа свого
честуй го цїлым сердцём і думками,
він певна скала жывота твого,
любов ёго навікы буде з нами.
Бог любить тебе, як свою дїтину
і буде у вшыткым помагати,
навікы укріпить сердце твоє,
мілость ёго тя буде утїшати.
А люде няй, што хотять, повідають,
няй будьхто брыдкыма поглядами судить,
бо знай, же він таку благодать не має,
як повість Господь – так в жывотї буде.
То няй і тебе Господь благословить,
і мілость посылать ті з неба,
лем мало людей може говорити,
же їм поміч од Бога не треба.
