2. 1. 2022: Діносавры над Свідником і єден файный бовт

Далша здорова біланція хворого року.

Не зіставать ніч інше, лем обернути ся за старым роком і припомянути холем дашто, што в іншак нуднім пандемічнім роцї могло підняти нас дакус із кресла. Бо емоції, ці уж позітівны або неґатівны, затля не похворїли.

Без похыбностей, списованя жытелїв в европскых країнах, в котрых то про пандемію не одложыли, была тота найвекша вызва про русиньскы орґанізації в окремых державах. Хоць іщі ниґде не знаме резултаты, кілько нас властно офіціално є, уж теперь можеме повісти, же про нас то была успішна акція мінімално в тім, же сьме на нїй першыраз в історії сполупрацовали. Єднотна кампань у державах, в котрых жыєме, потвердила нашу єдность веце, як сто выголошінь на будьякых засїданях.

На Словакії уж можеме в повязаню зо списованём окоментовати і дашто інше. З першых резултатів сьме ся дізнали тото, што уж довго бісїдуєме. Русиньскый реґіон ся вылюднює. Вшыткы русиньскы окресы стратили в поріваню з роком 2011 од 2 до майже 14 процент жытелїв. Вынятком є окрес Стара Любовня, де жытельство наросло „аж“ о 0,2 процента. Ґратулуєме!

Ґратулуєме вшыткым владам од 1989-го року, політікам, котры так слабо відїли з Братїславы, же не довидїли аж на северовыход Словакії, жебы і ту принесли даякы інвестіції за тых веце як 30 років, што бы забезпечіло розвиток, не вымераня, а наперек тому за них люде повторяно, главно на северовыходї Словакії, голосовали.

То ся не подарить в западных демокраціях якбач никому, а карпатьска демокрація тых інвалідів на очі выносить на політічный верьх.

Не дасть мі не спомянути, же на Словакії є новый тренд. Кажде місто, што місто – кажде село, де іщі хтось жыє, будує выглядкову вежу. Не жебы о то быв такый інтерес турістів, лем суть різны вызвы про реґіон, котры треба якось схосновати.

І так ся будує всядыль, де є высшый бережок, вежа. При поглядї на то, як із северовыходу Словакії одходять люде, очекую, же за пару років у вымертых селах зачне обновлёвати ся первістна, чіста природа, обявлять ся новы пралїсы, на котры будуть ходити позерати ся із выглядковых веж турісты.

Кедь почекаме достаток років, є можне, же іщі і наша ґенерація зажыє тот красный погляд з вежи, коли споза великых кряків вкажуть ся знова діносавры, а не так далеко, лем ту горї – над Свідником. Пак уж ся лем надіяти, же у 2061-ім роцї приголосять ся холем они ку Русинам.

Правдов є, же про тых, котры за найвысшу русиньску културу мають гуляня і співаня, быв і тот рік слабый. Протипандемічны наряджіня будь орґанізацію културных подій не уможнили, або проходили лем в орізаній формі. Майме надію, же духа патріотізму то наперек тому, же Іванко з другой страны ярку тот рік ходив мало, в них не убило.

До послїднёй годины было вопросом, ці ся подарить зорґанізовати холем Світовый конґрес Русинів. Тото ся нащастя подарило. І так сьме знова могли побісїдовати по двох роках, што бы сьме хотїли до далшых двох років. Оно то є даколи з конґресом як ходити на тім електрічнім шпортовім пасї, де ходиш, але допереду ся не рушаш. Но є добрї, же тот конґрес є.

А не можеме тот рік быти аж такы неґатівны. Бо приклад, котрый дав Андрій Копча, кедь пропустив місце в Світовій радї Русинів молодшому чоловіку, є позітівне дїле, котра собі заслужыть, жебы єй наслїдовали і далшы. Пак ся може з того електрічного пасу дістанеме.

Не мож забыти ани на то, же дакус серёзнїше ся зачав брати голос русиньскых орґанізацій на Підкарпатю, котры не суть членами конґресу, і котры бы ся мали почас двох років до роботы конґресу залучіти. Хочу вірити, же то не зістане записане в конґресовых документах, але же в роцї 2023 увидиме реалны резултаты, і мы собі будеме годны повісти, же конґрес ся одкрыв, і же ся досправды рушать допереду.

Кедь уж сьме при тім конґресї, ёго опередив проґрам ку річніцям реактівації Руськой Бурсы і основаня радія Лем.ФМ. В рамках того святкованя одкрыла ся і памятна табла на Руській Бурсї в Ґорлицях, на основі чого дістав будинок орґанізації мено Богдана Ґамбаля. Окрем того, же собі то тот чоловік, котрый нас передчасно і барз скоро лишыв, заслужыв, треба звернути увагу на штось інше.

Тот крок быв вызначный і тым, же Русины одкрыли памятник сучасникови, не особі, котра жыла перед 200 роками.

І то є важне. Маєме людей, котры суть близшы нашій добі, і котры собі памятникы заслужать. Памятникы собі не заслужать лем будителї з 19-го столїтя. Покля хочеме вказати, же мы жыєме дале, же маєме особности, пак штораз веце буде нам треба робити памятникы тым, котрых сьме зажыли і мы.

Обявом русиньской літературы в роцї 2021 є про мене Александер Хуст. Кедь чітате і дашто інше як розпис высыланя богослужінь на інтернетї або іншый телевізный проґрам, і хочете чітати добру белетрію по русиньскы, пак книжка Новелы, Юморескы належыть меджі повинну літературу.

А на кінцю уж лем єден ужгородьскый екскурз. „Бовт Файні Книгы‟, котрого довгы роком быв ґаздом Іван Петровцій, належав меджі невралґічны пункты русинства, і быв вызначным такым пунктом в Ужгородї. Тот не мож было обыйти, може єднако, як колись буфет при Театрї Александра Духновіча в Пряшові, де урядовав Василь Турок. З Петровціём ся в бовтї або коло нёго при пивку вели все довгы діскусії, з тым місцём вяже ся мі много шумных спомин.

По смерти Івана Петровція іщі вів тот склеп Василь Матола, но тот рік наш бовт дефінітівно скінчів. Видить ся мі, же з ним одышов і тот послїднїй видительный фалаток русиньского сердця Петровція, і остаток зістав лем в нашых сердцях і споминах. Але зістане навсе.

Так ці іншак, такого місця, зо своёв шпеціфічнов атмосферов уж не буде. Єден файный бовт буде хыбовати.

Мілан Кундера у своїм романї Незнатя (L´Ignorance) задумує ся в єдній части над тым, як фунґують спомины. Двоми люде пережыють тото саме, але їх спомины суть іншы, выходять зо субєктівного пережытя. Навеце спомины не мають час. І тото, што сьте пережывали годину, є в споминї момент, ани не секунда, котра ся вам выбавить в голові і мате то цїле перед собов.

Вшытко ту описане были мої субєктінвы спомины коротшы як секунда, котры ся мі выбавали в голові, але переписати їх тырвало днесь цїлу вічность. Но холем память служыть. Так і вам жычу добру память, бо часы, котры жыєме, собі треба запамятати.

Петро МЕДВІДЬ, статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Ґрафічна і языкова управа: ред. АРК в СР.