23. 2. 2023: Міро Жолобаніч: Дуплава верьба
За помочі фінанцій Фонду на подпору култур народностных меншын, выдавателя Сполку русиньскых писателїв Словеньска і одборной роботы одповідной і языковой редакторкы ПгДр. Кветославы Копоровой, ПгД. і технічного і ґрафічного редактора Інж. Ярослава Гаврілы вышла далша книжка Міра Жолобаніча, котрый в послїднїм періодї каждый рік выдасть нову книжку, теперь є то зборник повідань із властныма ілустраціями.
Кедь гумор і сатіра суть сучастёв нашого жывота, тогды ся чуєме слободнїшыма, дістаєме посередництвом гумору жывотодарну силу, оптімізм, чуєме в собі природну радость. Псіхолоґове доконця твердять, же гумор є єден із главных псіхогіґіенічных елементів душевной свіжости чоловіка і бранить ёго душевному розкладу. З помочов гумору можеме легше здолати старости каждоденного жывота.
Є добрї, кедь знаєме приїмати гумор у вшыткых ёго подобах: засміяти ся з веселой, але даколи ай смутно-гуморной сітуації, а „майстрами жывота“ ся стаєме тогды, кедь ся знаєме засміяти ай самы із себе. Нащастя, суть меджі нами люде, котры знають розосміяти нелем себе, але ай другых. Мають необычайный талент – творити гумор. Такым є ай Міро Жолобаніч. Кругу чітателїв ся представив як автор куртых высловів – афорізмів на розлічны темы, котры доповнює властныма карікатурами. Міро Жолобаніч є властно тихым, ненападным позорователём жывота і розлічных сітуацій в нїм, котры коментує властным способом – куртыма высловами – афорізмами. Они суть нелем гуморным, містами аж сатірічным выядрїнём позорованой сітуації, але часто мають в собі закомпоноване і поучіня. Як сам конштатує, ёго сатірічный погляд на розлічны аспекты жывота го робить слободнїшым і веде го к оптімістічнїшому погляду на світ і на жывот. Сьме пересвідчены, же такы бенефіты приносить гумор і чітателям афорізмів Міра Жолобаніча.
В русиньскім контекстї ся Міро Жолобаніч попри уж знамім карікатурістови Федорови Віцови стає далшым автором-гуморістом. По выданю семох книжок кресленого гумору (Bavme sa hokejom, 2013; Basketbal nás baví, 2014; IT vtipy a iné, 2015; Smiech náš každodenný/Сміх наш каждоденный, 2017; Хто ся сміє, є одважный, 2017; Хто ся сміє, є мудрый, 2018; Хто ся сміє, є здравый, 2019) ся так обявлює „нова тварь“ кресленого гумору на русиньскій умелецькій сценї. Ай выданём публікації – Захранка Міро зістає в темі гумору і сатіры, але мінить жанер і представлює ся чітателёви куртыма гуморесками, котры, як інакше, доповнює властныма карікатурами. Вольным покрачованём Захранкы є далша книжка гуморесок з назвов: Дуплава верьба. Віриме, же тринадцять куртых текстів Міра Жолобаніча приведе честованого чітателя к благородным і оптімістічным думкам, к лїпшому, надїйнїшому погляду на світ і жывот навколо нас.
Кветослава Копорова, авторка проєкту.
Приговор автора к чітателёви гуморесок.
НА ПОЧАТКУ БЫЛО СЛОВО...
... зато вас хочу ай я, мілы чітателї моёй книжкы, ословити і дакількома словами увести до проблематікы той книжкы. Вірю, же дістанете дяку на єй перечітаня аж до конця і вірю, же ся приємно забавите. Книжку єм писав з тым цїлём, абы сьте пришли на інакшы думкы, як тоты, котры вас траплять. Бы сьте ся збавили, холем на малу хвільку, своїх старостей і проблемів, а жебы то было оддыхове чітаня про ваше потїшіня. Книжка не є наводом на вырїшіня вашых конкретных проблемів а ани ся то не дасть. Каждый має свої індівідуалны, пріватны проблемы, дахто векшы, дахто меншы. Главне є то, жебы сі каждый нашов той свій рецепт на їх рїшіня.
Моїм заміром было найти якыйсь універзалный, а главнї доступный способ на їх рїшіня. Много раз єм ся пересвідчів, же то, што єм поважовав за проблем, в скуточности проблемом ани не было. Стачіло, же єм ся на даный проблем або сітуацію попозерав з інакшого угла погляду, а была з того нараз обычайна, цїлком нормална, а даколи аж банална сітуація, на котрій єм ся з одступом часу лем засміяв. Гумор нас учіть як релаксовати і в добрій дяцї пережывати свої властны, але ай цїлосполоченьскы проблемы. Приносить нам до жывота спокій, рівновагу. Жывот не є лем о роботї, котра нам дає матеріалну стабіліту. Ід жывоту належить і забава. Посередництвом гумору можеме надобыти чутя погоды і спокійного жывота, доконця ай тогды, кедь не сьме на тім аж так добрї з матеріалного боку.
Гумор ся не дасть лем так купити в даякім склепі, або в накупнім центрї. Днеська вам нияка продавачка за пару центів не повість, ани не продасть фіґель, анекдоту, або афорізм. Продавачкы у векшынї припадів не мають змысел про гумор... Але нелем продавачкы. В днешнїй добі є гумор барз цїнным товаром а вызерать то так, же ай недостатковым. Може го ай зато в накупных центрах не мають. Но вы ани не мусите бігати по склепах зганяти гумор. Каждый чоловік го має в собі, лем го треба даякым способом выкликати. На тото бы мала послужыти ай моя книжка. Вырїшив єм, же гумор і добру дяку буду роздавати задарьмо, з радостёв, бо люде в сучасній добі потребують гумор як сіль.
На чоловіка з недостатком соли приходять хвороты а нихто з нас предсі не хоче быти хворый. Нагородов про мене буде ваш сміх, добра дяка, котра бы мала чоловіка спроваджати цїлым жывотом. Книжка є заміряна на одношіня меджі мужом і женов в розлічных сітуаціях і в розлічных подобах. Тоты одношіня суть невычерьпным здроём гуморных сітуацій. На іншпірацію вам даю на зачаток понуку дакількых „мініатур“, або „зеренок соли“, котрыма будуть зачінати мої гуморескы. Многы з них єм наформуловав сам (пришли мі на мысель при розлічных сітуаціях), а дакотры єм чув од приятелїв, і стали ся про ня іншпіраціёв на то, жебы єм їм „вдыхнув“ другый жывот. Жены суть як торнадо. Приходять тихо, суть ємны як ванок, но кедь одходять, міцно гучать і беруть вшытко – авта, хыжы із цїлым заряджінём, великы хаты і малы хаткы...
х х х
Хлопи, на роздїл од жен, ся розмножують дїлїнём. Кедь ся не подїлять із женов о свої грошы, не розмножать ся.
х х х
Хлоп без жены як пес без блыхы. Жыти мож, але нуда. Жена без хлопа, як блыха без пса. Жыти мож, але не є кого кусати.
х х х
Жена є як веґета. До вшыткого ся мішать.
х х х
Жена є про маєтного мужа „корїнём жывота“. Закорїнить ся коло нёго і не мож єй выкорїнити.
х х х
Ай мы, хлопи, сьме на світї лем зато, же за вшыткым были жены.
х х х
Манжелство векшыны з нас зачінать воджінём за рукы, а кончіть воджінём за ніс.
х х х
В манжелстві то „скрипить“ векшынов тым хлопім, котры ходять із корчмы „намазаны“.
х х х
Жебы была жена із хлопом щастна, мусить му абсолутно розуміти а кус го ай любити. Жебы быв хлоп із женов щастный, мусить ї міцно любити а нияк ся не снажити їй порозуміти.
х х х
Но а наконець іщі єден, котрый єм чув лем недавно:
- Молода панї, така сьте красна – кров і молоко. Барз ся мі любите. Што
робите?
- Наповам худобу.
- Вы фармарька?
- Нє, барманка.
Міро Жолобаніч