24. 2. 2023: Мілан ҐАЙ (Стих)

Мілан Ґай

Mолитва мамы за сына

Мамина молитва мать велику міць,

бо она зіставать в небесах,

додавать силу цїлому світу

і несе ёго, як на крылах.

 

Молитвы щіры денно одрїкала

молила ся в каждім часї,

за своёго сына просила Господа,

жебы ёму быв на помочі в спасї.

 

Жебы він послав про нёго щастя

змінив ку доброму ёго думаня,

жебы перебачів і ёго грїхы,

коли робити буде покаяня.

 

Молила ся вечур, молила рано,

в щірых молитвах доночі зіставала,

бо одпущіня грїхів од Господа,

про сына свого чекала.

 

Но сын не слухав мамины рады

сердцём своїм за Господом не тужыв,

о будучности роздумовав, як жыти легше

і як хотїв, так собі жыв.

 

Рокы ся миняли а сын доростлым ся став,

велё выпробованостей набывав,

доброта і щірость ёму хыбовала,

і на свою душу час не мав.

 

Ку мамі не любив приходити

бо она бісїдовала о Хрістови,

но він інакшы думкы уж

носив в своїй голові...

 

А мама ёму вшытко одпущала

любила ёго – бо лем сам быв,

вызерала, чекала на нёго,

лем жебы за нёв холем на куртый час пришов...

 

Позберав ся раз по довгім часї

навщївити свій родный горбок,

прийдь холем за мамов ся розлучіти

і на єй гроб полож пару квіток!

 

x x x

 

Не є уж мамы і веце не буде

дотовкло сердце ,слызы залляли тварь,

барз мало я приходив за вами мамко

теперь в сердцї моїм провина і жаль.

 

Пришов сын поховати маму

і над гробом смутный заплакав

Перебач мі мамко мою провину,

же я ту Тебе саму зохабляв.

 

Попозерав він по домі і такой

збачив коло выгляду ямкы дві,

часто там стояла мамка ёго

неконечны ночі, днї.

 

Тогды із слызами в очах пав на колїна

склонив ся, прорїк Господу:

- Одпусть мі вшыткы мої провины,

одпусть мі Боже, одпусть мі...

 

x x x

 

Господь выслухав молитву щіру

і зачув їй аж на Небесах,

бо матерї дала певну віру,

жебы сын не пропав в грїхах.

 

Учме і мы так свої дїти,

ку престолу ходити каждый день,

няй Господа не зохаблять николи

няй співають ёму псалмів пісень.