25. 2. 2022: Марія ҐІРОВА-ВАСКОВА: Невыслуханы просьбы матери: Нещастна пляґа, Материна безрадность, Телефонат з Моравы, Материны слызы, В шпыталю (Стихы)

Марія Ґірова-Васкова

НЕВЫСЛУХАНЫ ПРОСЬБЫ МАТЕРИ

Нещастлива пляґа

 

Постигла хворота

няня і сыночка,

алкоголізм зветь ся,

розтїгать крылочка.

 

Нищіть людей наоколо,

молодых і старых,

родины розбивать,

добрї ся єй дарить.

 

Жены, дїти плачуть,

матери журять ся,

як з нещастя выйти

ночами будять ся.

 

Мужы і сынове

з розума їм сходять,

до гнїзд своїх родных

жалобу приносять.

 

Нещастлива пляґо,

хто тя ту приволїк,

хто дав ті міць, силу,

назвав тя „добрый лїк?‟

 

Пропадь, чудо світа,

змізний десь в вертепах,

дай народу жыти

на нарочных путях!

 

Силы няй він зберать,

доброту роздавать,

ласку, радость, щастя

по світї розсївать.

 

 

Материна безрадность

 

Сыну мій єдиный,

дїтино дорога,

денно про тя прошу

здоровя од Бога.

 

Ночами ся мучу,

спаня ня не хваче,

старeньке мі сердце

од жалю лем плаче.

 

Кедь єм тя на тот світ

із ласков привела,

же до біды прийдеш

бы єм не повіла.

 

Кедь мі тя сестрічкы

принесли в шпыталю,

з радости-м плакала,

але не із жалю.

 

Такесь красне дїтя

у перинцї лежав,

дяковала-м Богу,

же мі тя даровав.

 

Быв єсь як лелія

біленьке дїтиня,

аж мі в сердцї грала

кажда єдна струна.

 

Цїловала єм тя

на вшыточкы бокы,

ку сердцю тулила

твої малы ручкы.

 

А ты днесь, дїтино,

зышов єсь нам з пути,

поміч од родічів

не хочеш прияти.

 

Уж єсь сі скалічів

здоровя, путь свою,

родинї єсь принїс

много непокою.

 

Спамятай ся, хлопче,

вступ сі до сумлїня,

жебы не пропала

й послїдня надія.

 

 

Телефонат з Моравы

 

Мамко моя мiла,

кедь єм тя увідїв

в телевізорї на двойцї,

думав єм, же мав сон

о своїй мамочцї.

 

Співала-сь русиньскы

співанкы прекрасны,

з сердця выходили

твої стишкы красны.

 

Слызы мі падали

на земли моравскій,

же не можу прийти

к мамочцї русиньскій.

 

Кебы єм мав крыла,

такой бым прилетїв,

гордость высловити,

квітку передати.

 

Дякую, мамочко,

же-сь ня породила,

же кус свого сердця

єсь мі одовздала.

 

 

Материны слызы

 

Біль великый мати

мусить пережыти,

кедь єдиный сын єй

не хоче уж жыти.

 

Пішов, підманив ся,

до алкоголізму упав,

материне сердце

начісто розорвав.

 

Плаче бідна, просить:

Дїтино миленька,

сердце моє не трап,

палінчіско охаб!

 

Іди за докторми,

лїчіти ся треба,

бо твого жывота

молодого шкода!

 

Материны слова

сын нияк не слухать,

жывот, краса, ласка

в нёго ніч не значать.

 

Повів, же не хоче

на тім світї жыти,

бо уже ту не є

з кым добро створити.

 

Терпить мати бідна,

плаче, Бога просить,

няй дорогый сын єй

в собі зло не носить.

 

І высостны силы

в тім ніч не зробили,

ангелы до неба

сына єй одвели.

 

Красного як ружа

в ёго молодости,

в родинї зістало

лем много болести.

 

Дїти нашы мілы,

храньте ся од злого,

і в модернім світї

тримайте ся свого!

 

Слухайте сі матірь,

няня, бабку, дїда,

жебы вас на злу путь

не звела зла сила!

 

 

В шпыталю

 

Сынку, хлопче мій дорогый

чого єсь жыв так,

же мусиш одыйти

зо світа молодый?

 

Мати терпить,

мати плаче,

сына цїлує,

отварять сердце боляче.

 

Помочі не може

ай кебы хотїла,

захранити сына

не є в нїй сила.

 

Позерать на нёго

як з світа єй схаджать,

як єй стареньку

ту саму зохаблять.

 

Хмары темны, чорны

небеса высостны,

не захранили сьте сына

од тыжкой хворости.

 

Вырвали сьте мі го

з моїх змученых рук,

одвели до небес

на вічну ёго путь.

 

(Із припралёваной книжкы Марії Ґіровой-Васьковой – Спомины сердця.