26. 8. 2022: Марія ҐІРОВА-ВАСЬКОВА: У церькви, Велика серенча (Повіданя)

Марія Ґірова-Васькова

У церкви

Молить ся єден дуже богатый, але торомбатый у церкви. Клячать на колінах, рукы спинать ку святому образу, тай просить: Пінязькы нашы вшемогучі, не опущайте нашы трезоры, бо без вас будеме жыти з підпоры.

Коло нёго клячіть такый бідняк а іщі ку тому глухый як пень. Позерать на того торомбатого, та й ся міцно назлостив, бо собі думав, же він пискать... Як вытяг руку, як му вліпив єдну поза вуха, тот з собов лем затряс, та й ся нёго просить: А чого ты мене бєш? А ты чого у церкви пискаш? Гварить глухый бідняк. Та я не пискав, я такый торомбатый. Намагать ся высвітлити богатый. Глухый неборак зась не дочув, та й кричіть на нёго: Што ты гвариш, же я горбатый? Вытяг другу руку а вліпив му поза вуха зась так, же богатый забыв і на свої великы пінязі.

 

Велика серенча

Біжыть сусїда ку сусїді а уже од дверей заламує руками: Боже мій, Боже. Яку то велику серенчу дахто днесь може мати? Анужте сусїдо, што вам іду повідати? Што ся стало дївці той Олены Бобальковой зпід Верха. Істо єй будете знати? Тота, што у Смулнику бывала там над потічком. Но, но, та лем повідайте! Представте собі, дївчатище їй скінчіло ани не знам яку середню школу. Мотало ся тады по Снинім мотало. Бідовало без роботы, та й наконець ся забрало десь до Чех. Што там робила, милый Божічко знає? Лем нараз одкы-неодкы, обявив ся там якыйсь старый Німець і не приспав вам дївку?

Кідь ся дівчатище зачало шырити у пасі, тай пришло плачівчі ку матери. А мати, як кажда єдна, не вышмарила єй з дому. Якось перебідовали і ганьбу пережыли а нараз, же вам ту Німець зачав ходити десь кажды два тыждні, але же на міцно препыховім моторі а дївці, же возить десь дуже великы пінязі. Якбач по десять тисяч не теперішню мену. А дївка сидить дома коло матери і зараблять собі. Но та повіджте, сусїдо, ці то не є велика серенча? І мы в родині таку майме, што ту бідує без роботы, та сьме їй минуле гварили: Рыбко моя, та чом ся не забереш даґде меджі людей ай ты, жебы єсь собі принесла таку превелику серенчу...

Із припралёваной книжкы Марії Ґіровой-Васьковой – Спомины сердця.