27. 7. 2023: Далшый важный черепок до мозаікы історії нашого театру і перекладів театралных пєс
Книга вышла ку 65-ій рочніцї театралной роботы Ярослава Сисака.
Пару тыжднів тому дістала ся нам до рук нова публікація, яка была выдана Выдавательством Пряшівской універзіты, і котрой редакторами суть двоми літературознателі з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові – Валерій Падяк і Михал Павліч.
Книга має назву Театер Александра Духновіча у перекладах Ярослава Сысака, і была выданя з нагоды 65-ой рочніцї театралного дїятельства Ярослава Сисака, русиньского актора, режісера, драматурґа і директора наперед Україньского націоналного театру, пак Театру Александра Духновіча в Пряшові (ТАД).
Продовжіня серії
Нова публікація – то продовжіня Серії ТАД, котру Падяк з Павлічом зачали у 2021-ім роцї выданём книгы Театер Александра Духновіча: 30 років, выбор із репертоара.
Валерій Падяк, котрый довгодобо занимать ся в рамках свого баданя і русиньскым театром а драматурґіёв, вже давно мав тугу выдати пєсы, котры ся за многы рокы в театрї назберали, кедьже вшыткы зіставали в рукописах в театралнім архіві.
Порозумів, же тоты переклады, котры свідчать окрім іншого о повноцїнности нашого языка, треба вытягнути на світло світа і в книжній подобі, котра ту зістане.
Самособов, за веце як три декады русиньского Театру Александра Духновіча назберало ся величезне множество пєрекладів пєс (театер робить штири, даколи пять премєр в сезонї), і так лем малу часть, конкретно десять текстів было мож дати до споминаной публікації.
Но єдночасно в тім чіслї перекладів світило много раз мено Ярослава Сисака, котрый зробив десяткы перекладів про наш театер. І так выникла думка, жебы друга публікація із Серії ТАД была присвячена лем тым перекладам, котры робив про ТАД Сисак.
Ярослав Сисак
Народив ся Ярослав Сисак 28-го мая 1939-го року в селі Пыхні, Снинського окресу, у втогдышній Чехословакії, до родины священика.
По абсолвованю середнёй освіты на Педаґоґічній школї в Пряшові наступив як вісемнадцятьрочный до драматічного колектіву втогдышнёго Україньского націоналного театру в Пряшові, де быв актором аж до 1966-го року. Пак пішов штудовати на Театралный інштітут Карпенка-Карого в Кієві, де закінчів у 1971-ім роцї оддїлїня режії.
Пак вернув до пряшівского театру, в котрім майже три десяткы років робив режісера, єден час умелецького шефа, а од 1982-го до 1998-го року быв і директором. Якраз у функції директора застигли го і політічны зміны в бывшій Чехословакії.
Од другой половины 1980-ых років обявили ся в україньскім театрї і пєсы по русиньскы, у 1990-ім роцї під директором Сисаком змінив театер назву на Театер Александра Духновіча і став першов офіціалнов русиньсков інштітуціёв по 1989-ім, а єдночасно перешов лем на русиньскый язык на сценї.
За тото мають велику заслугу Василь Турок-Гетеш, котрый робив драматурґа театру, а так само Ярослав Сисак як директор.
Сисак, єднако як Турок-Гетеш, быв нелем тым, хто як директор підписав ся під трансформацію театру, але постарав ся і о русиньскый репертоар. Понад двадцять пєс, котры грали або грають ся на нашій єдиній професіоналній сценї у світї по русиньскы, суть перекладом Ярослава Сисака.
Театер очарив нелем ёго. Жывот Талії присвятила і ёго небіжка жена Марія а дївка Ярослава, котры так само наступили іщі до втогдышнёго Україньского націоналного театру, а пак стали тварями ТАД, причім дївка є доднесь членков драматічного колектіву.
Высше спомянуты, але і далшы факты з плодного театралного і літературного жывота Ярослава Сисака были рішучіма, же Падяк із Павлічом присвятили далшу публікацію якраз ёго перекладам.
Од Папгаргая по Ільфа-Петрова
Самособов, ани в тій публікації не подарило ся надруковати вшыткы переклады, котры Ярослав Сисак про наш театер зробив.
Но редакторы представлюють інтересный діапазон пєс, причім першый переклад мав свою премєру 19-го децембра 1990-го року, а тексты ідуть аж до сучасности, значіть, найдеме в публікації пєсы, котры были премєрованы лем недавно, і суть в сучаснім репертоарі ТАД.
480-сторінкова публікація приносить чітателёви дванадцять перекладів пєс. Найдеме там світову, але і русиньску класіку.
Конкретно іде о пєсы Алойз Мырштік – Вілем Мырштік: Маріша; Іван Стодола: Бачова жена; Дюра Папгаргаї: Аґафія – старого попа дївка; Дюра Папгаргаї: Два листкы до Єрусалима; Дюра Папгаргаї: Сконана кавалерія; Петер Ковачік: Словацька рапсодія або Корчма під зеленым стромом; Алфред Жаррі: Краль Убу; Олексій Коломієць: Фараоны; Йозеф Ґреґор Таёвскый: Обіцянкы; Михал Валчак: Пісковиско, Ілья Ільф – Євґеній Петров: 12 стілцїв; Леонід Андреєв: Любов до ближнёго.
Суть то переклады із чеського, словацького, французького, російского, україньского языка, але і з войводиньской варіанты русиньского языка, а наш театралный класік Дюра Папгаргаї має в публікації аж три пєсы.
Нелем переклады
Публікація не є лем надрукованём перекладів, котры Ярослав Сисак за десяткы років про Театер Александра Духновіча зробив.
Книгу збогачує курта творча біоґрафія Сисака, але так само і велике інтервю з нашов театралнов особностёв. Обидві части публікації приготовив Валерій Падяк. Так само в книзї находять ся знимкы, ці зо жывота Сисака або з пєс, котры інсценовали ся на дочках ТАД.
Додатком книгы є і список премєр пєс, котры в роках 1990 аж 2022 на русиньскый язык переклав Ярослав Сисак, якый приготовив Михал Павліч.
Нова публікація з рук Валерія Падяка і Михала Павліча Театер Александра Духновіча у перекладах Ярослава Сысака є далшым важным черепком до мозаікы історії нашого театру і перекладів театралных пєс, на што Русины можуть быти правом гордыма.
Бо і тов публікаціёв потверджує ся, же наш язык є і языком найвысшой културы – театру.
Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм, языкова і ґрафічна управа: АРК в СР.
