29. 9. 2022: О Віслі на Сандеччыні – оповіст дітина той акциі

Сама Сандеччына (называна Лемками Сандецком Русю) то обшыр, на якій столітями прожывало автохтонне русиньскє населіня.

Припоминаме, што уж 29. вересня/септембра, в просторах Округового Музею в Новым Санчы пройде авторска стріча з Петром Трохановскым, яку попровадит долголітній кустош сандецкого музею Збіґнєв Волянін.

Тема стрічы повязана єст з історичном подійом – Акцийом «Вісла», а оповіст о ній особа, яку мож сміло окрислити єй нещестном дітином. Петро Трохановскій то автор книжкы «А Вісла дальше плыне», якой другє выданя явило ся як раз того рока, на 75. річницю выгнаня.

Мож ся ій «не дати»

Тема четверговой стрічы повязана єст з том злочынном операцийом, яка обняла і західню част Лемковины (Сандеччыну), зато же в єй рамках презентуване буде другє выданя книжкы П. Трохановского, яка являт ся до болю щырым оповіданьом про долю того першого поколіня, якому не было дане прити на світ «Дома».

Книжка переносит нас до молодых років автора, якому пришло жыти серед своіх, добрых люди, але уж на земли выгнаня – на Нижнім Шлеску. Хоц єст то певністю біоґрафічный твір, то в своім переказі несе універсум лемківского повыселенчого світа – од того, як Лемкам пришло жыти в чужым місци, як мусіли бороти ся з переслідуванями і дискримінацийом, аж по тото, як конечно бороли ся за свою достоменніст і триманя лемківской культуровой чести.

Зато тіж наблизша стріча буде не лем нагодом приближыти сам твір (перше выданя книжкы публикуване было в 2007 р.), але вказати (головно) польскым слухачам біль втраченого лемківского світа і представити наслідства выселенчой акциі. Сам Петро Трохановскій, автор публикациі, є свідоцтвом того, што Акциі «Вісла» мож ся не дати, што мож даяк старати ся затримати єй течыня.

Сандеччына як обшыр Лемковины

Што основне, была місцьом прожываня лемківскых еліт і вызначных родів. В селах находячых ся близко Санча мешкало гідні представників інтеліґенциі – священників, учытелів, правників, політиків і інчых.

Не мож забыти і о тым, што лемківскы села на Сандеччыні были єдныма з найбільшых і найбогатшых сел на Лемковині. Вязало ся тото хоц бы з тым, што села тоты мали близкій доступ до такых міст як Санч ци Ґрибів.

Парадоксальні стало ся так, што по 1956 р. на обшыр давного новосандецкого повіту Лемкам не мож было нияк вертати. Обовязувал з горы нашмареный заказ. І так тоты, што хотіли вернути до своіх гнізд, часто як раз до тых вызначных сандецкых сел, змушены были остати на все на земли выгнаня. Нечысленны рішыли вернути на Лемковину, але уж до інчой єй части – в ґорлицкє. В пізнійшым періоді вернул ся і сам автор – Петро Трохановскій (Мурянка) вєдно зо свойом родином, якій тепер од шумных років прожыват в Креници (значыт на обшыри історичной Сандеччыны).

Севериян КОСОВСКЫЙ, ЛЕМ.фм.

(Публікуєме в оріґіналї – лемківскім варіантї русиньского языка.)