29.12. 2023: Штефан СМОЛЕЙ: Спросины (Повіданя)

Штефан Смолей

СПРОСИНЫ

До Березовых хыжы по півночі пришли штирьме хлопи iз найблыжшой родины, котрых Андpiїв oтець уж скорше позвав як будущых просотарїв. Хлопи просотаре сидiли в хыжi говорили о вшелиякым, але i ся радили із Андрiйовыма родичами, што на спросинах у молодой од Геленкiных родичiв бы мали просити. Говорили о вшелиякім. Молодый Андрi сидів на лавці слухав іх бісіду, із того вшыткого што чув, быв нервозный зато, же отець просотарім прыказував вильо просити. Андрi став голосніше говорити: «Няньку, чом вы просотарім прыказуєте, же од Геленкiных родичів мають того тівко вильо просити? Кідь мы двоє із Геленков будеме зачінати ґаздувати а зато я бы казав, же із Геленков бы сьте не мали нич просити. Геленкiны родичі Геленкi дають то, што йі будуть мочі дати. «Отець говорив: «Андрiю, сыну мій ты ся жениш а зато мусиш быти тихо! Зато ту суть просотаре, котры місто тебе од Геленкiных родичів будуть просити, што вам обом на зачаток вашого сполочного жывота бы они мали дати. «Отець на Андрiя позерав хмураво. Пішов ку столу із фляшкы до погарика наляв палінкы, прыніс ку сынови і нукав го выпити. При тім говорив: «Ту маш а выпій палінькы, жебы єсь быв смілшый, але до нашых веци ся веце не мішай. «Андрi од вітця погарик із паліньков взяв, при тім собі думав: «Єден погарик выпю, холем мі мій страх із того вшыткого дакус заглушыть. «Поздравкав і паліньку выпив. Хоць быв дорослый хлоп, але бояв ся того вшыткого, бо сам не знав, як тоты іх спросины скінчать. Хлопи – просотаре сиділи коло стола а єден із них вітцьови говорив: «Слухай Петре, треба ся нам уж конечні договорити, што властні із Геленков маме просити, і што можеме, і што не можеме спустити. «Отец стояв коло стола, праві брав фляшку із палінков до рукы, бо хотів просотарім поналивати выпити. Говорив: «Праві роздумію як зачати, але кідь єм поналивав, так наперед выпєме. «Хлопи взяли погарики здравкали, черькали і із погариків повыпивали, хліба із гіркым сыром закусили. Отець став говорити: «Корову ім мусять дати зато, же корова до ґаздівства перша. Ку корові ім мусять дати і землю, тот загінь Під Горов. Мі ся видить, же тот загінь у Геленкiного вітця найвекшый. Несмієте забыти прыпомянути на частку із цілого орека, яка на Геленку выйде, же йі мають дати хоць i пiзднiше. Но нетреба забыти на пінязі. Холем тісяч корун ім мусять дати. Кідь они двоє свойого не мають нич, штось ім буде треба покупити. Не будуть мати із чого істи, і із чім істи. Но а не треба забыти на тото найголовнiше. Геленкi мусять дати фундуш, де бы могли зачати будувати хыжу. Но а што шi голвне при будуванью хыжы Геленкiн отець мусить быти головным будуватeльом. Вiн мать коны так дерево iз лiса буде мусити навозити, але i iншый потрiбный матерiал. Iз kаждов роботов мусить помогати. Андрi став кричати: «Нич не просьте! Няньку, говорив эм вам, же iз Геленков не треба нич просити! «Андрi мiцно нервозный

 став по хыжі ходити, міцно почервенів, як чув свого вітця говорити просотарім што мають із Геленков просити. Знова кричав: «Нич не просьте, говорив єм вам! Што выдумуєте? Кідь так просотарів нагваряте, што мають просити iз Геленков, так няньку мій мі повічте, што вы мі рыхтуєте дати? ««Андрiю, я знам барз добрі, што я тобі мам дати. А тото нич, же я його дівку хочу за тебе взяти, то нич? «Хлопи із вітцьом із Андрiя стали ся высмівати. Стали Андрiя перегваряти. Із просотарів Петро Андрiйови став говорити: «Андрiю, не будь смішный! Теперь ся ті барз добрі говорить зато, же ші нич не маш при собі. Ші собі ходиш сам, як пан. Лем ты почекай, буде жена, дасть Бог, же будуть і діти а не будеш мати із нима де спати, а може і сидіти. Слухай мене, ты мусиш на вшытко теперь до переду думати. Потім уж буде не скоро, як не будеш мати де бывати, де за стіл сісти і із чого істи. Што собі теперь выпросиш, тото будеш мати. Тото од вас обідвох уж нихто не може нич взяти. Но а кідь бы штось із того, што будеме просити одмітали дати, так ту будеш мати свідків, нас просотарів, можеш вшытко і через суд вымагати. «Далшый із просотарів говорив: «Андрiю, не думай, же лем так легко ся вам буде жыти як теперь двоім ходити і ся любити. Вашу любов скоро вам вымінить біда і старости, якы каждоденный жывіт каждому прыносить. Андрiю, ты ся боіш, же од Геленкiных родичів будеме вильо просити? Же ті Геленку не дають? Не дай ся высміяти! «І отець ся замішав до іх бісіды, говорив: «Із ним теперь не є бісіды, бо ся боіть вшыткого, і того, же Геленка собі роздумать а за нього не піде. «Отець над сыном махнув руков а дали говорив: «Знаме добрі як то было, бо і мы такы были. Молоды хлопи, як огень і мы ся женили. Лемже нас тогды ся непросили, ці мы ся любиме, ці мы ся добрі познаме, ці вєдно ходиме. Моі родичі нашли дівку в селі, котра ся ім любила, жебы штось з собов прынесла, але головні жебы была робітна. А я? Мусив єм быти тихо, нич не говорити. Мав єм велике щастя а єм быв радый, бо тоту дівку єм добрі познав і она мене, так єм ся міг женити. Сыну мій мы уж тото пережыли, што ты ші лем зачінаш а зато дай собі порадити, кідь сам о тім не знаш. Жывот і молодых люди є тяжкый, кідь ся поберуть худобны та перину і заголовкы подруть ші на поді. «Отець обернув ся ку просотарім, говорив: Но а як согласять із тым вшыткым, можете доложыти і датум сварьбы. Так, як сьме ся договорили будете вшытко просити. Я ім того вильо не можу дати, бо я мам ші веце діти. Із нашого ореку тівко выйде на каждого, тівко дам і йому. І нам двоім ші буде треба жыти. «Отець просотарім наляв палінкы, понукнув іх выпити і прыказав помалы піти. Андрi штось роздумував, бояв ся, што на просьбу просотарів повідять Зузкіны родичі. Дали думав: «Кідь я уж ім о тім говорив, де я із Геленков хочу бывати. Же я не хочу ту дома ґаздувати і хыжу будувати. «Назлощеный вітцьови знова став догваряти: «Няньку, вы забыли, же тоты часы, уж давно, давно ся поминули. Я нехочу жыти так, як вы колись жыли. Днесь у векшых містах дасть ся найти робота і бываня. Мы із Геленков ся договорили, же ту жыти не будеме. Одыйдеме до міста такой по сварьбі. «Отець над Андрiйовов бісідов покрутив головов, позерав на сына, став му вытыкати: «Сыну мій, ші єсь ся із ньов не оженив, а уж єсь ся спряг із ннима! Але памятай! Хоць із того вшыткого зо собов не возьмеш нич, але просити треба. Не знаш якый світ ші буде, але жыти треба. Будеш знати, же штось дома маш. І вас двоє може біда вшелияка будь де навштівити.«

І у Геленкiных родичiв не спали, і там рыхтували, жебы про просотарів мали штось зрыхтоване. І там найближшый сусід Юрко Бляхів мав робити головного іднача із просотарями. Геленкiного вітця і матери ся звідав, бо хотів знати, што із Геленков рыхтіють Андрiйови дати. По курті бісіді зачули хлопське дупканя на піцкіни а по нім зачули дурканя до замкнутых двери. Юрко Бляхів понагляв до сіни ку дверям став ся звідати: «Хто є там? Што ся стало, же бухате, же вам двері треба отворяты? В селі люди ші сплять! Што за новина, же сьте нас прышли збудити? Кідь ші нічна година. «Юрко двері одомкнув, отворив і хлопів пустив аж до хыжы, вшыткых нукав сісти на лавку ку столу. Вшыткы штірми посідали. Петро Баюсів ся поставив коло стола і став говорити чом там в ночі заблудили, говорив: «Прышли сьме до вашой хыжы із далекого світа. Із востока, де уж давно, давно зявила ся звізда, котра світу возвіщала радістну новину, же в пустыни в яслах новый жывіт освітляла. Тота звізда і нас прывела ту до вашой хыжы, за што вшыткы саме перше подякійме господу Богу. Чули сьме, же в ваші загородці мате прекрасну ружу. Мы гледаме пару наші, бо мы в нашім саді маме другу. Може вєдно доіднаме, може доложыме а обідві ружы в нашім саді вєдно посадиме. Най бы вєдно росли, красні процвітали, но а жебы при них і малы ружічкы скоро вырастали. Чом сьме до вашой хыжы ку вам завитали, уж сьме вам повіли, же чом сме вас скоро рано із спаня вшыткых побудили. «Юрко Бляхів просотарім говорив: «Мы в наші загороді маме ружу а не хоцьяка нам там выросла. Але думам, ці в вашім саді наша ружа бы скоро не высохла. Ці вы будете мати чім ружы заляти, чім пополивати. Акідь мате, понукнийте той воды покоштувати. «Петро Баюсів як головный просотарь із цаністры выбрав фляшку із палінков поставив на стіл, говорив: «Ту є тота наша вода із котров в нашім саді поливаме нашу ружу. Але і мы бы хотіли покоштувати із вашой воды із котров сьте поливали вы вашу ружу. «Юрко Бляхів із під лавкы прыніс фляшку, поставив на стіл, говорив: «Ту є тота наша вода із котров сьме в наші загородці поливали нашу ружу. Так ідеме коштовати вы нашу, а мы вашу, котра буде ліпша. «Поналивали до погариків і коштували і ся догваряли чія ліпша. По коштівці воды Петро Баюсів говорив: «Но а теперь прыступіме ку головні наші задачі, чом властні сьме ту до вас прышли. Нашы ружы зохабиме рости в загородах. Но а мiсто руж я вiрью, же скоро ту перед нами будуть стояти нашы молоды Андрi i Геленка. Но а теперь нам iде о то головне, чом сьме ту до вас прышли. Iде нам о нашу просьбу. Із вашов Геленков нам дате корову, котра про молодых є потрібна і ужиточна. Ку корові прыдате землью тоту Під Горов, де бы уж в осени могли зорати, но а в яри про себе садити і сіяти найпотрібнішы плоды про іх каждоденный жывіт. Геленкiну частку із цілого вашого орека, яка про Геленку прыпаде, хоць бы сьте ім дали і піздніше. Про молодых люди, котры зачінають свій сполочный жывот найголовнішов вецов є хыжа, де бы молоды люди могли бывати. Так же молодым льюдьом бы сьте мали збудувати хыжу. У вас із будуваньом хыжы бы немав быти великый проблем. Фундуш мате прекрасный тот недалеко школы. Мате двох конів, так же із довозом дерева на хыжу і іншого потрібного матеріялу у вас проблем бы не быв. Самособов при будуванью хыжы буде помогати і Андрiiв отець і далша його родина. Но а як послідньов нашов просьбов про молодых суть пінязі. Як сами знате молоды льюди, котры зачінають свій сполочный жывот суть без ничого. Хыбіють і пінязі. Жебы могли про себе, про свій сполочный жывот купіти холем тоты найпотрібнішы веци, без котрых двом молодым льюдьом бы ся тяжко жыло. Наша просьба є міцно скромна. Про молодых бы сьте мали дати скромных тісяч корун. То была наша послідня просьба про молодых. Кідь же од вас того вильо не просиме, порадьте ся мы можеме на вашу одповідь куртый час і почекати.«

Просотаре свойов просьбов про молодых Геленкiным вiтцьом i мамов аж розтрясли. Отець думав: «Просять барз вильо. Свойов просьбов барз далеко зашли, хоць просять і про нашу дівку. Кідь бы сьме мали вшытко дати, што споминали, бы нас цалком ожебрачілi. «Геленкiна матірь почас бісіды просотарів стояла перед пецом і іх бісіду добрі слухала. Отець пішов ку жені перед пец і там ведно ся радили і потихы говоpили. Мати говорила: «Боже мій кідь они із нашов Геленков просять барз вильо. Кідь Андрi ші лем перед пар днями говорив, же по сварьбі не будуть ту дома в селі бывати і ґаздувати. Із Геленков планіють одыйти десь до векшого міста, де ся дасть позганяти робота і бываня. Та нашто бы ім была корова, ці хыжа. «Отець говорив: «Тото вшытко робить Андрiiв отець. То він прыказав просотарім тото вшытко просити. Може рыхтує вшытко зохабити про себе. Я го познам барз добрі, кідь сьме ту в селі вєдно вырастали і парібчіли. «Жена говорила: «Слухай старый, бісідій так, же о планох нашых молодых одыйти до міста не знаме нич. Говорь што бы сьме ім моглi дати, кідь бы ту зачінали бывати і ґаздувати. «Отець прышов ближе ку просотарім, говорив: «Добры льюди, вы барз того вильо од нас із нашоыв дівков просите. Кідь мы окрім Геленкы маме ші двоє дівчат. А кідь бы сьме тівко мали дати із каждов, так бы сьме мусили ходити по жебранью. Кідь мы не сами двоє, але ші маме і далшы діти. Треба і нам якось дома жыти. Андрiiв отець барз вильо вам прыказав просити. Дівку нам треба выдати i із льюдьми зрівнати, але што вы вшытко просите, я не можу дати. Корову хоць бы сьме ім дали. Ялівку мусиме продати, бо на сварьбу треба і пінязі. Про нас холем на дакый час бы зостала єдна корова. Худоба теперь дорога. Про них бы сьме дали тоту молодшу, ліпшу. Землью тоту Попід Гору бы сьме ім дали. Окрім той, векшой землі уж не мам. Але пінязі а ші тісяч я ім нe дам, бо сам не мам. А жычати я не буду, робити довгы лем про сварьбу. Геленка най радше зостане дали дівков. А із хыжов? Най радше не споминать. Я кідь дам фундуш і про дівку збудію хыжу, але не про Андрiя. Я дівку із хыжов можу дати не такому богачови, як Андрi. Я бы быв радый, кідь бы моя Геленка із Андрiйом хыжу збудували. І фундуш бы єм ім дав. Але я будуваты хыжу про них не буду. Не гварю, же при будуванью хыжы бы єм не помогав. Помогав бы єм што бы єм міг. Мам двох конів та же возити, што бы требало бы єм возив. Але будувати я про молодых льюди і кідь і про свою дівку я не буду. Познам добрі Андрыйового вітця, але веце о нім говорити не буду. Я вам своє повів. Роздумайте ся, порадьте ся, як хочете дакотрый із вас може зайти і за Андрiйом і за його вiтцьом порадити ся із нима. Як вы хочете, але веце як єм вам пові я теперь, із свойов дівков Геленков веце дати не можу. Радше най дівков зостане і до сивого пелеха. Ці они будуть охотны на мою понуку прыстати, то уж залежыть лем на них. «Просотарь Петро ся выбрав ку молодому Андрiйови і його вітцьови. По курті пораді дома у молодого ся вертав до хыжы молодой, але уж і із Андрiйом. Обомы вышли до хыжы а домашні і остатні, хто в тім часі в хыжі быв были рады, же в хыжі виділи молодого Андрiя, же спросины не скончіли безуспішні. Петро як головный просотарь потвердив догоду, на які ся догоднув із домашніма. Став говорити: «Кідьже сме ся доіднали і потвердили догоду, так вас просю, жебы сьте прывели вашу, але уж і нашу молоду. «Юрко одышов із хыжы до коморы по молоду. О куртый час ся вернув до хыжы із єдным молодшым хлопом із Геленкiной родины переоблеченого за стару жену із тварьов сильно нафарбленов на червено. Баба наперед стояла коло Юрка, но а Юрко став говорити: «Добры люди просили сьте мене, жебы єм вам прывів указати нашу молоду. Так прошу, наша молода є ту. Но а тоту сьме охотны выдати за вашого молодого Андрыя. «В хыжі настав сміх і крик. Чудна молода стала собi ку Андрiйови стала го цілувати так, жебы чім веце нафарбила і його тварь. Петро як головный просотарь Юркови говорыв: «Дякуєме, же сьте нам прывели вказати вашу молодіцю. Любить ся нам зато, же є прекрасна, але наш молодый Андрi гледать ші красшу, жебы была охотна його собі взяти за свойого мужа. «Юрко говорив: «Маме в наші коморі ші єдну, істо ші красшу як тота. Я прыведу вам єй вказати. «Юрко iз тов параднов молодов одышов із хыжы. О куртый час ся вернув із скуточнов молодов Геленков, говорив: «Добры льюди прывів єм ку вам нашу молоду. Мусите нам сльюбити, же у вас о нью ся будете добрi старати. Петро говорив: «Дякієме вам, же сьте нам понукли так прекрасну молоду, яку уж довшый час гледаме. Тота буде наша. Мамко, мамко наша просив бы єм вас прынести хліба зато, же хліб про льюдьскый жывот є найдолежітішов потравов а зато без хліба сполочну драгу нашых двох молодых люди не можеме зачінати. «Мати прынесла цілый хліб закрученый в повіснянім портку положыла на стіл. Петро закликав Геленку стати ближе ку Андрiйови. Од Андрiя попросив обручкы, положыв іх на хліб, говорив: «На знак того, же ся добрі познате, єдо друге льюбите, обоє хочете ся побрати і вєдно выкрочіти на вашу сполочну драгу аж до вашой смерти, означте ся вашыма обручками. «Андрi із хліба взяв обручку і Геленкi насунув на єй палець. Тото істе зробила і Геленка, же Андрiйови насунула обручку на його палець. По тім акті обоє перед свідками ся поцілували, вєдно ся тримали за рукы, стояли і чекали, што ся буде діти дали. Юрко уж обідвом молодым говорив: «Мілы нашы молоды, уж не єдно, але двоє, своі, властны мате всяды быти і жыти. Своі, властны, муж і жена на то памятати, єдно друге аж до смерти в ничім не скламати. В здравю, в щастью аж до смерти як своі вєдно жыти. Жебы ваша вірна льюбов міджі вами довго, довго вытримала. Так, як вашы обручкы і кінця не мала. Я вам жычу в мені своім і цілой вашой уж сполочной родины вєдно жыти довгы, довгы рокы в здравю і в щастью, в льюбви жебы тот ваш сполочный жывот быв все лем щастливый, но а до теперь рока, жебы сьте робили крестины. Наступили сьте обоє дорогу нову до сполочного вашого жывота, но а мы вшыткы вам на нью заспіваме На многая і благая літа. «А так вшыткы голосно співали Многая і благая літа.

Спросины Андрiя i Геленкы скончіли добрi. А зато в недiлю рано Геленка ходила по селі кликати найближшу родину свою, але уж і найближшу родину молодого Андрiя на недільняйшый фрыштык.

О датумі сварьбы ся догварили родичі подля того, жебы датум сварьбы быв добрым датумом про молодых, але і про обідвоіх родичив молодых.

 

(З приправлёваной кньжкы автора – Радостне навернутя.)