30. 6. 2023: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: ВЫСОКО НЕБО: Слово то меч, Пірко, Недопита кава, Домовино моя..., Голос співу, Люблю... (Стихы)

Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА

Слово то меч

Слово то меч,.

яке ранить і тїшыть.

Слово то мед

і болячa їдь.

Слово погладить

душу,

зрадить сердце.

Слово то

еліксір тїла,

молитва міла.

Слово до рядків

вложене,

смутне і веселе,

надовго остане

в поезії, як

згадка на мене…

 

 

Пірко

Намачам пірко

до тинты,

няй не высхне,

няй пише

в родній речі слова,

то закон моёй душы

і сердця,

рання молитва

мамина

 

 

Недопита кава

Замерзнув голос,

стихла арія,

локомотива на штрецї

нараз застала,

надїю виджу в руках,

махам, лапам

над головов ю.

Не пущу білого ангела

до похмурного

высокого неба,

бо моя недопита кава

іщі на столї остала

 

 

Домовино моя...

Ты жрідло

моёй любови,

ты місце высокых трав,

ты гнїздо

моёй молодости,

ты моёй душы рай.

Ты родна хыжа

далеко во світї,

зароснута стежка

ку тобі веде.

Ты пахняча

ружа в розквітї.

Ты, домовино моя,

зеленый вінець

Бескідів і Карпат.

 

 

Голос співу

Дївочій спів

то недїльный дзвін,

голос несе ся

лїсами, горами,

звучна мелодія

в роднім краю

веселить небо

і землю днями.

Зо спаня будить

предків

прадавныма

русиньскыма

хоралами...

 

 

Люблю...

Люблю сонечко,

не слоту,

паляву што тїло

зогріє,

лїтнє тепло вечерів

і скорых ран,

пах покошеных

полёвых трав.

Люблю слухати

музику

моёй душы –

кралёвскый дар.

Сміло усинати

без страху,

не відїти плач

свічкы в очах.