30. 9. 2022: Честь і слава… історії
З дакотрыма лжами собі спокійно жыєме.
Каждый рік в септемберї в русиньскім селї Калинів, Меджілабірьского окресу, проходять споминовы події, котрыма ся припоминать ослободжіня села совєтьсков арміёв. Святкованя не мають лем локалный характер.
Все суть там присутны і представителї Озброєных сил Словацькой републікы, вказує ся авіа ці інша техніка армії, грає Воєньска музика Баньска Быстріця. Церемонія і проґрам по нїй суть майже каждый рік тоты самы.
Обчас ся мінить лем список участників, котры представлюють державу ці самосправу. Коли? Но главно перед вольбами.
Втогды прийдуть і панове з „высокой“ політікы вказати ся до Калинова, кедь знають, же дораз буде треба здобыти штонайвеце голосів у парламентных вольбах, або як теперь, пришов ся вказати кандідат на пряшівского жупана, кедьже буде треба мати голосы у крайскых і комуналных вольбах, котры
Словакію чекають на кінцю октобра.
Іншак є то векшынов о представителях містных самосправ і представителях спомянутой армії. Чом холем армія каждый рік прикладать тій річніцї велике значіня? Бо Калинів, котрый быв ослободженый Червенов арміёв 21-го септембра 1944-го року, быв першым ослободженым селом у Другій світовій войнї в рамках бывшой Чехословакії.
Правилно, кедь сьте ся задумали, же котрой бывшой Чехословакії? Той Чехословакії, котра єствовала меджі двома світовыма войнами як такзавна Перша републіка, ці той калікы, котру нам ослободителї зохабили по войнї?
І то є тота іронія судьбы. Русиньске село Калинів было досправды першым ослободженым селом в рамках цїлой бывшой Чехословакії. Ослобоженый быв у септембрї, причім першы села на Підкарпатю были ослободжены, або лїпше повіджено – были з них выгнаны націсты, аж в октобрї. Як сімболічне, же ослободженым є як першым русиньске село, а пак є цїла єдна велика русиньска теріторія такой анектована ослободителями. Краль театралной драмы бы то лїпше не выдумав. Вдяка за выслободжіня скоро дістала гірькый смак.
Лемже то якраз проблем, з котрым ся якось чехословацька і україньска історія дотеперь не вырївнала. По прикладї того, як была історіоґрафія наставлена проґресівныма комуністічныма апаратчіками в Москві і Празї, о ослободжіню пише і бісїдує ся доднесь.
В припадї чеськой і словацькой реторікы ся бісїдує лем о першім ослободженім селї в рамках бывшой Чехословакії, выхаблять ся цїла часть о ослободжованю Підкарпатя в октобрї, і далше ся іде в процесї ослободжіня аж на Прагу. В припадї той україньской можете найти різны кронікы ослободжіня, де датум по датумі, день по днї маєте список сел, одкыль были выгнаны „націстічны окупанты з Україны“.
Самособов, і єден і другый приступ є дурнота, і є то повторяня комуністічной псевдоісторії. Червена армія в тім часї досправды мала выслободжовати і теріторію Підкарпатя як теріторію Чехословакії.
То, же їх замір быв ясный, же теріторію пришли ослободити, жебы знова єй хтось анектовав, то друге дїло. Лемже в тім часї то іщі все была теріторія Чехословакії, кедьже союзници признавали, офіціално і Москва, теріторію Чехословакії в їй передмніховскых граніцях, значіть в граніціях Першой републікы, включно Підкарпатьской Руси. Вшыткы крокы прямуючі до анексії пришли аж пак.
Знам, же з україньского боку не можеме в тім дїлї чекати актуалізацію історії, або лїпше повіджено – історію таку, яков она досправды была і є. Но холем на боцї чеського і словацького діскурзу бы уж конечнї могли сьме ся рушати допереду, перестати замовчовати факты, і пописовати ослободжіня так, як оно досправды проходило на цїлій теріторії Чехословакії.
Звыкне ся бісїдовати, же честь і слава героям, котры положыли жывот за нашу слободу. Но без обєктівной історії топтаме і память тых героїв. Зато честь і слава історії! Най є про нас єднако свята, як жертвы героїв.
Петро МЕДВІДЬ. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.
