4. 9. 2020: Людміла ШАНДАЛОВА: Воячок, Лавочка, Стара дївка (Стихы)

Людміла ШАНДАЛОВА
Воячок

Листочок з явора
посмоть ся до двора
што моя миленька
робить днесь звечера

Заклёп до облачка
поздрав ю на личка
няй ся не страхує
о свого воячка

Буду боёвати
і на ню думати
дай, Боже, дай ся мі
до дому вертати

Лавочка

Тиха, деревяна
Під муром чекать терпезливо сама
На сполочника – друга
Што прийде оддыхнути
Погласкати тепле дерево
Руков зробленов
Пошептати сны тайны
Або на зарань вшелиякы планы
Выскаржыти ся з болю, жажды
Похвалити ся успіхом каждым
Поспоминати на добры часы
Потїшыти ся з красы
Радость выспівати,
Жаль выплакати
Проблем вырїшити
День спочівком закінчіти
Лем так без словка посидїти
Або єдным вздыхом чутя одкрыти
Спокійность указати толковати
Звізды пораховати
Дрїбный додж послухати
Сусїдів поздравити
Богу за мілость подяковати
Вірна, споляглива
Під муром чекать на друга –
лавочка готова кажду сповідь прияти

Стара дївка

Головонько, чом ня болиш
чом єсь така завернута
щі не было ани коли
уж мі душа барз пресмутна

Така смутна як верьбина
похылена над водічков
Червене є як малина
од слызонёк моє личко

Ты єсь ходив, паробочок,
як місячок смотрив згоры
дуркати мі на облачок
ці тя пущу до коморы

А я замкла на два разы
не хотїла-м тя пустити
же ня любость твоя тяжить,
же тя не знам полюбити

Выскочів єсь на коника
пішов поза горы-долы
я остала стара дївка
смутна, што ю душа болить

(Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2018.)