5. 1. 2024: ПОСОЛСТВО СВЯЩЕННОГО СІНОДУ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРЬКВИ В ЧЕСЬКЫХ ЗЕМЛЯХ І В СЛОВАКІЇ З НАГОДЫ ПРАЗДНИКА РОЖДЕСТВА ХРІСТОВОГО 2023/24

ПОСОЛСТВО СВЯЩЕННОГО СІНОДУ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРЬКВИ В ЧЕСЬКЫХ ЗЕМЛЯХ І В СЛОВАКІЇ З НАГОДЫ ПРАЗДНИКА РОЖДЕСТВА ХРІСТОВОГО 2023/24

Духовны отцёве, братя і сестры:

Хрістос раждаєтся!

Праздник Рождества Хрістового і в тім роцї знова приводить нас перед віфлеємску яскыню, де можеме духовным зраком созерцати новонароджену Дїтину і вєдно з пастырями слухати голос ангелів. Так як колись волхвы із Персіды, і мы ся можеме духовно поклонити воплощенному Сынови Божому – Сонцю справедливости, Востоку із высоты, Спасителёви світа.

Слaва въ вышнїх Богу, і на земли мір, в человіціх благоволeніе [1] (Лк 2, 14) – так колись голосили до віфлеємской ночі ангелы. О якім же то мірї говорили? Думали на мір – став без войны, боїв, конфліктів? Але тадь жывот чоловіка і по народжіню Хріста зістав такый, же собі над ним мож вєдно з пророком Єреміём повздыхнути: Каждый говорить: мір, мір, но нет міра [2] (Єр 8, 11). А предсі – в ночі, коли ся народив Хрістос, зоступив на землю мір Божій, превосходяй всяк ум [3] (Філ 4, 7) – покій, котрый не залежить од вонкашнїх околностей, бо є обсягнутый у самім Бозї, котрый ся став чоловіком.

Євангелист Лука зачінать свою розповідь о народжіню Хріста словами: Во дні тыя ізыде повелініе от кесаря Авґуста написаті всю вселенную [4] (Лк 2, 1). Чом апостол Лука не спомянув властне імя кесаря – Октавіян – але лем ёго тітул – Благородный, Авґустус? Бо тот быв найвекшым із римскых кесарїв: покля вшыткы остатнї были кесарями войны, він єдиный быв кесарём міру.

В старовікім Римі стояв на єднім із верьшків храм бога войны Марса. Майже почас цїлой добы єствованя Римской імперії были браны храму Марса отворены на ростежай: то была сімболічна вызва про Римлянів прийти молити ся до того храму за воєньскы успіхы в часї войны. Лем за панованя Октавіяна Авґуста были ёго браны заперты, бо в цїлій імперії запановав мір.

І якраз почас панованя кесаря – міротворителя приходить на світ Хрістос – Князь міра [5] (Іс 9, 6). В тихотї віфлеємской ночі стало ся штось, што змінило саму основу людьской історії: Хрістос, Котрый є Мір наш, Своїм тїлом зборив средостїніе ограды, кідь в Собі із двох створив єдиного нового чоловіка [6] (Еф 2, 14-15). Благовістив покій дальнїм і ближнїм [7] (Еф 2, 17). І од того моменту мы уже не стрaннї і прішeльцы, но сожітеле святым і пріснїи Богу [8] (Еф 2, 19).

Отворьме своє сердце Тому, котрый ся народив, жебы мы мали жывот, і мали го в переізбытку [9] (Йоан 10, 10). Зохабме вступити до свого жывота Того, котрый – кедь то будеме хотїти – може ісцілиті вшыткы нашы людьскы еґоізмы і слабости. Зачнийме конечно глядати своє щастя там, де го досправды мож найти – в дїлїню ся з добром із другыма. Подїльме ся з „близкыма і далекыма“ з радостёв із приходу Хріста, жебы у світї повнім неприятельства, воєн і проливаня крови знова звітязила міць людьского сочувствія, черьпаюча силу із безмірного Божого сміренія.

Многы із нас мають у жывій памяти добу по падї бывшого режіму, коли із каждого боку ся озывали надхнены голосы акцентуючі потребу плураліты поглядів і діверзіты в сполочности. Минувшы три декады, але главно послїднї рокы нам все веце і яснїше доказують, же подобна плураліта і діверзіта можуть быти хосенны лем про сполочность, котра не девалвує свої основны духовны прінціпы і моралны цїнности. Без них барз скоро страчать ся змысел про конштруктівный діалоґ і наступать небезпечна поларізація сполочности, доконця часто і кырвавы конфлікты.

Наша доба має властных самолюбых Іродів, котры знають баламутити людей красныма речами, але їх скуткы приносять потокы слыз і море крови. Подобно як колись Пресвята Богородіця з Дїтинов Іісусом на руках в супроводї святого Йосифа втїкала перед зловолёв міцных до Еґіпта, і днесь многых людей тяжкы жывотны околности або страх о свій жывот примушують охабити родну землю і втїкати до чуджіны. Господь Бог няй зотре всякую слезу от всякаго ліца [10] (Іс 25, 8) і потїшить Рахіль, котра знова плаче про свої дїті [11] (Мф 2, 18).

В тяжкых жывотных сітуаціях маєме як люде все веце можностей, як ся заховати. Комфортнов можностёв є, же зістанеме нечутливыма к страданю іншых, о котрім собі думаєме, же за нёго не маєме одповідность, і зато ся нас то не дотыкать. В такім припадї спробуйме задумати ся, ці з нас наша нечутливость або неінтерес не робить пасівных сполувинників і помічників тых, котры уближують іншым, обмеджують їх слободу ці доконця сягають на людьскый жывот. Каждый із нас може нечекано впасти до біды. Є барз депрімуюче, покля хтось окрім властных проблем мусить рїшити і нечутливость ці неінтерес своёй околіцї.

Як хрістіане мали бы сьме знати, же єствує і інша, правилна можность, як ся заховати в подобных сітуаціях. Можеме помагати тым, котры то потребують, подля своїх можностей, способностей і околностей. Не забывайме, же окрім матеріалной помочі, котра бізовно є вызначна і важна, єствує і поміч духовна, котра часто є омного потрібнїша. Чоловікови даколи найвеце сил і охоты здолавати вызвы жывота додає усвідомлїня собі того, же го люблять, же є потрібный – а тото чутя може подаровати просте добре слово, выслуханя із сочувствіём, ласкавый усмів, усердна молитва.

Не сьме такы немогучі, як собі даколи надумуєме. Хоць чоловіка спасив Бог, но Він мав ід чоловікови таку довіру, же ся звірив до ёго рук. Судьба світа – судьба нашой спасы, судьба Божой Дїтины была звірена до людьскых рук Пресвятой Богородіцї і святого Йосифа. Тото є єдно із найвекшых таінств хрістіанства: обычайна, а предсі така необычайна любов родічів ід своїй дїтинї і охрана єй жывота наконець ся стали прічінов спасїня світа.

В сполупраці Бога з чоловіком є змысел і сущность спасїня. Не бійме ся быти Божыма сполупрацовниками. Спомальме почас наступаючіх свят звычайне темпо жывота і найдийме собі хвільку на задуманя. Няй нам погляд на віфлеємскы яслї поможе порозуміти то, што є в Божім планї спасы чоловіка правдоподобно найважнїше, но найменше порозумлене: же будьяку злобу того світа може перемочі лем крегкость, покора і нїжность Дїтины!

Няй Господь благословіт люді Своя міром [12] (Пс 28, 11) в наступаючім роцї 2024!

 

 

 

† Растислав

архієпіскоп пряшівскый

митрополита чеськых земель і Словакії

 

† Михаіл                                                                                † Сімеон

   архієпіскоп пражскый і чеськых земель                               архієпіскоп оломовцько-бырняньскый

 

† Ґеорґій                                                                                            † Ісаія

         архієпіскоп михаловско-кошіцькый                                                       єпіскоп шумперьскый