5. 5. 2023: Час ратовати

Десь в глубинї сердця была надія, же то не буде аж так зле.

Резултаты списованя людей в Сербії суть катастрофалны про цїлу країну. Добрї з того не вышов скоро нихто, включно сербского народа. А Русинам бы ся было треба перестати лем смотрити, як нам в часї счезать наша найстарша, вызначна діаспора.

Польща є днесь вже офіціално другов з найвекшым чіслом Русинів у Европі. Сербія подля даных із списованя жытелїв, яке проходило минувшого року, перенесла ся на третє місце. Підкреслюю, же іде о офіціалны даны, і зато, і кедь знаме, же найвекшу комуніту бы сьме могли мати на Підкарпатю, натеперь є на першім місцї Словакія.

Іщі не так давно, у 1991-ім роцї, по політічных змінах, коли Русины знова могли зачати ся голосити у своїх країнах ку своїй народности, то была якраз Сербія, котра была на першім місцї. Но тото є вже минулостёв. Словакія за тых 30 років выстрїлила до чісел, котры Сербія ниґда ани не мала, а наша войводиньска діаспора контінуално страчать при каждім списованю.

Самособов, вшытко насвідчовало тому, же Русины у Сербії не будуть мати теперь лїпшы чісла як мали в роцї 2011. Знаме, в якій економічній сітуації є Сербія, кілько людей одходить з країны за роботов до Европы, знаме і то, яку силу має асімілачный тиск. Но десь в глубинї сердця была надія, же то не буде аж так зле.

2 763 особ менше меджі двома списованями є про таку малу комуніту так фундаменталный роздїл, як є про малу комуніту фундаменталных 2 000 особ навеце, што ся стало в Польщі. Пропаджіня тілько Русинів у Сербії мусить про нас быти імператівом, бо бісїдуєме о вызначній діаспорї, котру маєме од часів Марії Терезії.

Бісїдуєме о діаспорї, котра доказала выбудовати і утримовати своє школство і в часах, коли сьме мы в Карпатах не єствовали, котра кодіфіковала, нароздїл од нас, омного скорїше свій штандард русиньского языка, котра доказала выбудовати свої інштітуції, доказала породити много якостных писателїв, розвивати свою драматурґію, а притім то ниґда не была міцна комуніта што до чісла людей, но была аж пречудесно міцна што до духа. І зато тото вшытко было можне.

Нїт, не хочу робити крестик над Русинами в Сербії. Вірю, же од того маєме іщі далеко, жебы таке штось робити, а єдночасно мі то ани не дозволить сердце, котре собі мої Русины там долов здобыли уж при першій моїй навщіві маґічной Войводины.

Але треба собі серьйозно класти вопрос, што дале, і як заборонити далшому упадку нашой комуніты? А так само ся звідати, де суть того причіны, ці де настали хыбы?

Покля бы хтось хотїв твердити, же тренд є ясный, і він ся уж не дасть нияк обернути наопак, не єм згодный. Історічны резултаты списовань ясно вказують, же при добрых економічно-соціалных условіях комуніта знова може роснути. Так тому было і по Другій світовій войнї, коли Русины в Сербії зачінали в роцї 1948 на чіслї 22 667 особ, а в роцї 1961 тоту комуніту творило вже 25 658 людей.

І так собі дайме пару одповідей на высше спомянуты вопросы. По перше, русиньскым орґанізаціям, включно Світового конґресу Русинів, мусить залежати на европскій пути, котра бы забезпечіла і лїпшы соціално-економічны условії, нелем про Україну, але і про Сербію. Єдночасно влада в Белеградї бы конечно могла роздумовати і над дачім іншым, як над Косовом, бо відїти, же тота політіка затля не приносить жадны позітівны резултаты, скорїше наопак, а самы Сербы ся вылюднють у властній країнї.

А то пишу зо вшыткім порозуміньом про Сербів, кедь собі роблять претензії на теріторію, котру поважують за властну. При Українї то предці так само нихто не спохыбнює.

По друге, русинька комуніта в Сербії мусить од русиньскых орґанізацій у світї чути нелем моралну, але уж конечно і реалну підпору а поміч. Войводиньскы Русины за послїднї рокы рїшыли много проблем, наприклад зо школством, котре є все веце під асімілачным тиском, під сербізаціёв, но вшыткы остатнї Русины ся до того якось не хотїли барз мішати.

А то є нам досправды єдно, ці нам зістане філолоґія, ці нам зістануть основны школы, де ся учіть по русиньскы, ці нам зістане єдина у світї ґімназія? Лемже ку тому вшыткому потребуєме там мати людей. І так наша підпора мусить быти ясна.

Так само є може час зачати думати і над економічным форумом, котрый бы рїшыв соціално-економічны проблемы нашых найслабшых комуніт, жебы тоты під тиском, як заробити на хлїб, не мусили одходити гет із своїх земель.

Але себерефлексію бы собі могли зробити і самы русиньскы власти в Сербії, а дакотры інтелектуалы. Вказує ся, же політіка „bundeskamaraden“ з Українцями, котру собі так облюбив Націоналный совіт Русинів і пару далшых, якось не приносить позітівны резултаты про Русинів, окрім даякых дрїбных грошей на гуляня, бо Русины не міцнїють, лем іщі веце слабнуть.

Резултаты списованя суть ясны. Нїт, не є треба плакати, бо плач не поможе. Наопак, треба зачати думати. Є час ратовати. Іщі є што. Не довольме собі промарнити шансу, котру іщі все маєме. Іщі все маєме шансу утримати, а докінця і розвивати нашу діаспору. Дасть ся то. І то нелем шанса, але і наша одповідность.

Петро МЕДВІДЬ. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Языкова і ґрафічна управа: АРК в СР.