7. 7. 2023: Вшыткы люблять помаранчі

Путь до Европы не має быти колоніалістічне підпорядкованя.

О тім, же анґліцькый язык, покля днесь хоче хтось дашто веце досягнути, є веце як потребный, не є жадных похыбностей. Но робити з нёго повинне навчаня російского языка верзія 2.0 є абсолутна дурачіна. Навеце, кедь браните языкам народностных меншын.

Україньскый презідент Володимір Зеленьскый передложыв на кінцю юна до Верьховной рады Україны пропозіцію Закона о хоснованю анґліцького языка на Українї. Пропозіція выкликала много неґатівных реакцій і у тых, котрых не мож обвинёвати з того, же бы не любили Україну.

Самособов, нихто днесь не буде спохыбнёвати то, же анґліцькый язык є потребный, головно кедь жыєме в ґлобалізованім світї. Лемже закон, котрый быв передложеный до парламенту, є досправды смішный.

Покля бы ся закон прияв у такій подобі, в якій быв передложеный, дїти бы ся повинно мали зачати учіти анґліцькый язык вже од матерьскых школ – дїтсадків, анґліцькый язык бы мали знати державны робітници, урядници, а жебы того не было мало, україньскый дабінґ філмів у кінах бы мав быти минулостёв, а вшыткы бы обовязково мали смотрити філмы по анґліцькы.

Якраз на остатню спомянуту тему добрый коментарь написала лінґвістка, членка академії наук, професорка Лариса Масенко, котрый собі мож прочітати на україньскім порталї Радіо Свобода.

Кедь єм першый раз збачів, же такый закон іде до Верьховной рады, припомянув ся мі комуністічный період, котрый єм як дїтина іщі дакус міг спознати. По перше, повиннї ся учів на школах російскый язык. Вшыткы мали знати язык того рая на землї, котрый нас од 1968-го року окуповав. Кедь сьте хотїли знати іншый язык, треба было ходити до языковой школы.

О тім, яка уровень знаня того російского языка была, і яку „дяку“ мали люде повиннї учіти ся го, шкода бісїдовати.

Але так само ся мі припомянув час, коли пришли іщі за комуністів першы відеа. Быв то луксусный товар, відео мав лем тот, хто на то фінанчно мав, а навеце іщі треба было мати і даякы конексії. Лемже тым, же сьте позганяли відео, іщі ніч не кінчіло. Не меншнов тортуров было позганяти казеты з філмами.

Кедьже філмы западной продукції ішли до Чехословакії жерез строге сыто, на казетах ся нелеґално возили філмовы новоты, котры ся пак, так само нелеґално, сімултанно тлумачіли, векшынов на чеськый язык.

Выникла коло того цїла комуніта, субкултура, котра ся тым занимала. Но не тлумачіли то лем люде, котры язык оріґіналу досправды знали. Нашли ся і такы, котры язык не знали, але тлумачіли. Ішли чісто по „чутях“ з образу, і так сьте могли натрафити і на філм Рамбо, котрый з досправдовов дїёв не мав у чеськім языку ніч довєдна.

Ці они думають, же кедь будуть файнї бісїдовати по анґліцькы, нихто уж не буде відїти, якы суть демократы односно народностных прав?

Але вернийме до темы. Презідент Зеленьскый бы днесь хотїв зробити з анґліцького языка властно другый язык комунікації, або общезрозумілый язык – назвати собі то можеме як лем хочеме, на Українї. А вшыткы повиннї ся го мають учіти, без нёго не мож робити на державных посадах і так далше.

Є то чудне на презідента країны, котра дотеперь плакала як є русіфікована, і як не годен ся быв розвивати україньскый язык десяткы років по выголошіню незалежности, жебы з єдного языкового „рабства“ перейти до другого.

Но рїшіня є лем на Українї, она мусить знати, што хоче. І кедь то не мусить представлёвати якраз погляд презідента.

Я бы-м лем підкреслив, же покля хтось арґументує тым, же іде ся до Европы, зато то треба, оно то так цалком не є. Путь до Европы не значіть колоніалістічне підпорядкованя. Европа має быти о слободї. І о слободї хоснованя языка, не о повинній анґлоперестройцї.

А тота тема є дакус і смішна, або траґікомічна і з іншого боку. В державі, котра хоче своїма законами погребити хоснованя языків народностных меншын, а тым властно хоче погребити і мешныны, котра хоче збыти ся русіфікації, мають по новому вшыткы кланяти ся золотому телятю – анґліцькому языку.

Ці они думають, же кедь будуть файнї бісїдовати по анґліцькы, нихто уж не буде відїти, якы суть демократы односно народностных прав?

Телевізія ТСН робила на тему того закона репортаж. Пріматор Івано-Франківска Руслан Марцинків намагав ся до телевізії повісти по анґліцькы, як важным є, жебы вшыткы комуніковали на Українї по анґліцькы. Пак ся редакторка позвідала, так само по анґліцькы, ці любить веце помаранчі або сливкы.

Повів, oranges. Редакторка ся звідать, а знате, што є plums? Тихо, пак ся лем засміяв, чім признав, же помаранчі выбрав, бо о тім, же plums суть сливкы, не мав понятя. Так якось подобно і многы в Чехословакії „знали по російскы“, кедь то было обовязкове в школах.

Може нас чекать доба, коли на Українї вышткы люблять помаранчі, в пріватных квартелях роблять ся домашнї дабінґы, а права меншын суть властям так неінтересны, як і їх совётьскым попередникам. Европа на україньскый способ.

Петро МЕДВІДЬ. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Языкова і ґрафічна управа: АРК в СР.