8. 3. 2023: Першыраз в історії русиньского літературного языка вышли Правила русиньской высловности з ортоепічным словником

Кодіфікації русиньского языка на Словакії передходив процес приправы кодіфікачных приручників, в першім рядї Правил русиньского правопису (Пряшов: Русиньска оброда – Інштітут русиньского языка і културы, 1994), Орфоґрафічного словника русиньского языка (Пряшов: Русиньска оброда – Інштітут русиньского языка і културы, 1994) і Русиньско-русько-україньско-словеньско-польского словника лінґвістічных термінів (автор Ю. Панько, Пряшов: Русиньска оброда, 1994). За выданя першых приручників, котры были предложены ід кодіфікації, ся взяла перша русиньска орґанізація на Словакії по роцї 1989 – Русиньска оброда, бо в тім часї не было ниякой научно-педаґоґічной інштітуції, котра бы застрїшыла таку роботу. То але ніч не мінить на фактї, же над приручниками робив тім шпеціалістів Інштітуту русиньского языка і културы при Русиньскій обродї в Пряшові під веджінём двох вызначных особностей родячой ся русиньской лінґвістікы – доц. ПгДр. Ю. Панька, к. н. і доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н. Робота над русиньскым норматівным языком не переставала, наспак, перенесла ся на універзітну уровень (1998) – по взнику научно-педаґоґічной інштітуції наперед Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків (1998) а пізнїше самостатного Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты (2008), котрый ся став ґарантом нелем про выхову кадрів з дісціпліны русиньскый язык і література, але таксамо ґарантом нормотворїня і култівації русиньского языка в ёго далшім розвою. Так в роцї 2007 вышли актуалізованы правила русиньского правопису[1] і ортоґрафічный словник[2], на котрых робили працовници тогдышнёго Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты. Поступно были Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты выданы высокошкольскы учебникы із вшыткых лінґвістічных дісціплін[3], наслїдно перша Ґраматіка русиньского языка[4] авторів Копорова, К. (Фонетіка і фонолоґія), Ябур, В. (Морфолоґія, Сінтаксіс), Плїшкова, А. (Лексіколоґія і словотворїня), а найновше моноґрафія Русиньскый язык. Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації.[5]

Сучастёв каждого норматівного языка суть окрем правил ортоґрафії таксамо ортоепічны правила, котры Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты выдає вєдно з першым ортоепічным словником русиньского літературного языка як выслїдок рїшаня 3-рочного проєкту (2018 – 2021) підпореного Културнов і едукачнов аґентуров Міністерства школства, наукы, баданя і шпорту Словацькой републікы (KEGA).[6]

Правила русиньской высловности з ортоепічным словником суть першыма ортоепічныма правилами в історії русиньского літературного языка на Словакії, кодіфікованого в роцї 1995.

У вступній части ортоепічных правил не уводиме основны фонетічны явы, котры настають в русиньскім языку в такім розсягу, як были публікованы у высокошкольскім учебнику Фонетіка, фонолоґія і акцентолоґія русиньского языка[7]. Скорше ся намагаєме памнятати на практічного вжывателя приправлёваной ортоепічной нормы і в тім контекстї высвітлюєме уведжены явы, котры мають вплив на высловность, штонайзрозумілїшым способом, абы ся у правилах міг легко орьєнтовати нелем учітель русиньского языка, але таксамо редакторы русиньскых електронічных масмедій (Словацького розгласу і телевізії ці русиньского інтернетового радія Русин.ФМ) ці герець в русиньскім театрї (Театер Александра Духновіча у Пряшові). Правила ортоепії мали бы служыти вшыткым хоснователям устной (говореной) формы русиньского языка.

Сучастёв правил є ай ортоепічный словник. Слова до нёго сьме не выберали механічным способом подля крітерія роздїлу меджі правописом і высловностёв. Сконцентровали сьме ся главно на комплекс лексем, котрых высловность выкликує у вжывателїв неясности.  Наслїдно, на основі подобности, може вжыватель апліковати правилну высловность на далшых, подобных словах з аналоґічныма проблемами у высловности. Предкладаєме достаточне множество выбратых слов, у котрых вжывателї норматівной подобы русиньского языка порушують в найбівшій мірї правила высловности. Выберу конкретных лексем до словника передходило в сучасности уже понад пятнадцятьрочне баданя в інштітуціях, котры ся професіонално занимають устнов формов русиньского языка на Словакії (народностно-етнічна редакція РТВС – радіо Патрія i єдиный професіоналный русиньскый театер – ТАД у Пряшові[8]). Самособов, помічным апаратом при укладованю словника суть знакы фонетічной транскріпції, котры сьме приспособили так, жебы была высловность ясна ай нелінґвістови[9].

Анна ПЛІШКОВА, Кветослава КОПОРОВА, Василь ЯБУР, Зденка ЦІТРЯКОВА і Михала ГОЛУБКОВА, выдала Пряшівска універзіта в Пряшові, 300 стор., ISBN 97880555-2682-9.